в означеннях
Тлумачення, значення слова «тріумфатор»:

ТРІУМФА́ТОР, а, чол.

1. У Стародавньому Римі — полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю. — Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Леся Українка, I, 1951, 139).

2. Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь. — А що, не мовив я вам? — обернувся чоловічок з видом тріумфатора до панночок (Іван Франко, VI, 1951, 462); Після короткого жаркого бою мінометники поверталися з лісу тріумфаторами. Вони гнали поперед себе вдесятеро більше полонених, ніж було в роті самих бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 451).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 278.

Коментарі (0)