в означеннях
Тлумачення, значення слова «тріумфувати»:

ТРІУМФУВА́ТИ, ую, уєш, недок., неперех. і рідко перех.

1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (Олесь Гончар, III, 1959, 458);
//  перен. Перемагати, брати гору над ким-, чим-небудь. Життя тріумфувало у двобої, Життя крізь смерть Утвердило себе... (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 23);
//  перен., рідко. Височіти над чимось. Монументальна Софійська дзвіниця. Тріумфальна — так називали її в минулому. Вона й справді тріумфує над архітектурним ансамблем (Знання та праця, 4, 1971, 16).

2. Радіти, бути гордим з приводу якогось успіху. Присуджувано премії. Я тріумфував, бо всі ті костюми, яким я присудив премії, якраз дістали їх (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 193); Русевич одверто тріумфував; нарада нічого не змінила, директор виразно показав, що Каргатові та всім його однодумцям не пощастило підбити адміністрацію на рискований експеримент (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 339); Наталя глузливо, тріумфуючи в серці перемогу, похитала головою (Олесь Донченко, VI, 1957, 79).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 278.

Коментарі (0)