в означеннях
Тлумачення, значення слова «трясця»:

ТРЯ́СЦЯ, і, жін., розм.

1. Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка. Цілісіньку ніч трясця його била.., аж поки шалхвеї [шавлії] напився (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 6); — А ось як, милостива пані, — спокійно казав ревнивий чоловік. — Прийшов ото я додому з поля і не вечеряв, і не чув, що кажуть і що робиться. Ліг і всю ніч проплакав.. Занедужав я, розгорівся, якась трясця мене трясла (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 345);
//  Інфекційне захворювання, при якому періодично то підвищується, то знижується температура і людину дуже морозить; малярія. Людина відчуває озноб, шкіра синіє, стає, як кажуть, гусячою. Хворому стає дуже холодно і зігрітися він нічим не може. Звідси народна назва малярії — трясця (Наука і життя, 12, 1963, 58); З півроку його раз у раз трясла трясця (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 23);  * У порівняннях. [Іван:] Щастя, як трясця, кого нападе, не скоро покине! (Марко Кропивницький, I, 1958, 90);
//  Взагалі сильне тремтіння, дрож (від холоду, страху, нервового струсу, нетерпіння тощо). Здається, перейшла вже лиха година, — а Уляні так страшно, так страшно, й сама не гнав чого; якась трясця тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Панас Мирний, 1, 1954, 309); — Проклятий прочухан зачинає кидати мне в трясцю. Та ось і моя хата. Засну, дак усе минеться (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 150); [Делегат 2-й:] Цікаво, як конгрес удасться... Мене й тепер трясе вже трясця (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 415).

2. Уживається як лайливе слово. — Чого це ти такий мокрий? Де це тебе трясця носила? — Ятері трусив (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 256); Трясця її [комаху] понесла сісти на висок меншому брату (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 24).
Бий (бери) його (її, їх і т. ін.) трясця; Трясця йому (їй, вам, тобі і т. ін.) в печінки (в печінку, в пуп, у бік і т. ін.); Хай йому (тобі, вам і т. ін.) трясця, лайл. — уживається з недобрими побажаннями або для вираження злості, досади тощо. — Ходім, вип'ємо, бий його трясця... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 9); — Спішив ото і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця, забув дома (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 22); — Чорт з нею, з економією. Подумаєш — щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! Мати.. і собі за ним ніби байдуже зауважила, що й справді — трясця її бери, саму економію (Андрій Головко, II, 1957, 423); — Що вони роблять, трясця їм у печінки! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 195); — Хай йому трясця! Ледве ноги витяг! (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 108); Матері чиїй трясця див. мати 1.

3. перен. Нічого. [Дорош:] На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить (Степан Васильченко, III, 1960, 140); — За таким чоловіком лиху трясцю матимеш, а не черевики (Михайло Стельмах, II, 1962, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 307.

Коментарі (0)