ТРЯ́СЦЯ, і, жін., розм.
1. Хворобливий стан, при
якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод;
лихоманка. Цілісіньку ніч трясця його била.., аж поки
шалхвеї [шавлії] напився (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 6);
— А ось як, милостива пані, — спокійно казав ревнивий
чоловік. — Прийшов ото я додому з поля і не вечеряв, і не
чув, що кажуть і що робиться. Ліг і всю ніч проплакав..
Занедужав я, розгорівся, якась трясця мене трясла
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 345);
// Інфекційне захворювання,
при якому періодично то підвищується, то знижується
температура і людину дуже морозить; малярія. Людина
відчуває озноб, шкіра синіє, стає, як кажуть, гусячою.
Хворому стає дуже холодно і зігрітися він нічим не може.
Звідси народна назва малярії — трясця (Наука і життя, 12,
1963, 58); З півроку його раз у раз трясла трясця (Федір Бурлака,
О. Вересай, 1959, 23); * У порівняннях. [Іван:] Щастя,
як трясця, кого нападе, не скоро покине! (Марко Кропивницький, I,
1958, 90);
// Взагалі сильне тремтіння, дрож (від
холоду, страху, нервового струсу, нетерпіння тощо).
Здається, перейшла вже лиха година, — а Уляні так
страшно, так страшно, й сама не гнав чого; якась трясця
тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Панас Мирний,
1, 1954, 309); — Проклятий прочухан зачинає кидати
мне в трясцю. Та ось і моя хата. Засну, дак усе
минеться (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 150); [Делегат 2-й:]
Цікаво, як конгрес удасться... Мене й тепер трясе вже
трясця (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 415).
2. Уживається як лайливе слово. — Чого це ти
такий мокрий? Де це тебе трясця носила? — Ятері
трусив (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 256); Трясця її [комаху] понесла
сісти на висок меншому брату (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960,
24).
♦ Бий (бери) його (її, їх і т. ін.) трясця; Трясця
йому (їй, вам, тобі і т. ін.) в печінки (в печінку,
в пуп, у бік і т. ін.); Хай йому (тобі, вам і т. ін.)
трясця, лайл. — уживається з недобрими побажаннями або
для вираження злості, досади тощо. — Ходім, вип'ємо,
бий його трясця... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 9); — Спішив ото
і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця,
забув дома (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 22); — Чорт
з нею, з економією. Подумаєш — щастя. Була б шия,
а ярмо знайдеться! Мати.. і собі за ним ніби байдуже
зауважила, що й справді — трясця її бери, саму
економію (Андрій Головко, II, 1957, 423); — Що вони роблять,
трясця їм у печінки! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 195);
— Хай йому трясця! Ледве ноги витяг! (Михайло Чабанівський, Тече
вода.., 1961, 108); Матері чиїй трясця див. мати 1.
3. перен. Нічого. [Дорош:] На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить (Степан Васильченко, III, 1960, 140); — За таким чоловіком лиху трясцю матимеш, а не черевики (Михайло Стельмах, II, 1962, 22).