в означеннях
Тлумачення, значення слова «трясти»:

ТРЯСТИ, су, сеш; мин. ч. тряс, ла, ло; недок.

1. перех. Швидко й рвучко рухати, штовхати, хитати вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад. Він вхопив руку писаря в обидві свої широкі долоні і почав трясти з усієї сили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 64); Йон скоса поглядав уже на Гашіцу, на її сильні, жилаві руки, якими вона зручно трясла решето, віючи зерно... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 251); [Панса (Трясе Прісціллу за плече, мов хоче пробудити):] Прісцілло! Донечко моя! Прокинься! (Леся Українка, II, 1951, 458); Комендант.. зачиняє двері, а Юля ріже залізом долоні, трясе грати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 451);
//  Хитаючи дерево, кущ, викликати падання плодів, ягід, листя, крапель роси, дощу і т. ін. І, задуманий, звільна бреду я, Розвертаю ожини гілки, Лист зів'ялий додолу трясу я, І хрустять під ногов [ногою] сушники (Іван Франко, XIII, 1954, 134); Хтось із хлопців повадився трясти груші в садку у доброї бабки Лукери (Радянська Україна, 14.VIII 1962, 3).

2. перех. і неперех., також безос. Хитати, підкидати когось під час їзди по нерівній дорозі або на розхитаному, погано налагодженому і т. ін. возі, автомобілі тощо, їх нещадно підкидало й трясло — трактори йшли на максимальній швидкості (Олесь Гончар, Новели, 1949, 93); Наша гірська кибитка, вантажне таксі, трясло нами, наче решето (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 7); — Хіба з ним можна співати, коли він тягне, як цапа за хвіст. — Бо трясе-е-е, — виправдовувався Охрім, не випускаючи з рук драбини та підскакуючи на полудрабку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 284);  * Образно. Як не трясла Антоном доля, а не витрясла з грудей душі хлібороба (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 14).

3. неперех., чим. Швидко рухати, робити чим-небудь дрібні, неширокі помахи. Слова зливались у неї в горлі у невиразний крик. Вона трясла руками і так стояла з відкритим ротом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 182); Він [кінь] трясе головою, просячи себе погладити (Юрій Яновський, II, 1958, 136); Став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: «Ой не попадайся мені більше, падлюче кодло!..» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70); Це прийшов фурман. Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (Михайло Стельмах, I, 1962, 172).
Руб'ям трясти — ходити в лахмітті, дранті. Треба прясти, щоб руб'ям не трясти (Номис, 1864, № 7199); Трясе косою смерть — смерть наближається, близько. Спасибі, зіронько! минає Неясний день мій; вже смеркає, Над головою вже трясе Косою смерть (Тарас Шевченко, I, 1951, 273); Трясти кулаком (кулаками) див. кулак.

4. перех. Викликати тремтіння, дрож (про холод, хворобу, нервовий струс, нетерпіння тощо). Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду, що проймав її і тряс до болю, до млості (Леся Українка, III, 1952, 635); Одного кулеметника довго ще трясла страшна лихоманка (Олександр Довженко, I, 1958, 134);
//  безос. Матрос лежить, його трясе, він уже бачить десятий фантастичний сон, він мучиться неймовірно (Юрій Яновський, II, 1958, 34); — В баби лице почорніло, з рота виступила піна і стало її так трясти, що місця собі не знайде (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 16); Курки наганів у нас були напівзведені. Мене всього трясло (Юрій Яновський, I, 1958, 91); Від холоду і нервового напруження хлопчика трясло (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 120).

5. перех. Перевертати, розтрушувати (сіно, солому і т. ін.) для висихання. Коли чоловік обідав, вона взяла вила і пішла трясти сіно (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 208).

6. неперех., розм., рідко. Робити обшук, трус. [Обжалуваний:] У Семена пропав мішок, а в мене трясли шандарі, та й найшовся (Лесь Мартович, Тв., 1954, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 306.

Коментарі (0)