ТРЯСТИСЯ, суся, сешся; мин. ч. трясся, тряслася, лося; недок.
1. Швидко й рвучко рухатися, хитатися вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад. [Кассандра:] На морі вже чорні кораблі багряну хвилю стернами різали у вітрила рвались... На шоломах у вояків ахейських тряслися грізно гриви... (Леся Українка, II, 1951, 253); Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Гнат Хоткевич, I, 1966, 159); Коні ходили навколо великих зубчастих коліс, обертали їх, молотарка тряслась і клацала зубами, викидаючи з себе солому (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 62).
2. Хитатися, підскакувати під час їзди по нерівній
дорозі або будучи розхитаним, погано налагодженим
і т. ін. (про віз, автомобіль тощо). Візок тепер ще дужче
трясся по дорозі (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 74); Пахучі
кухні тряслися через подвір'я, гублячи за собою жар з
піддувал (Олесь Гончар, III, 1959, 293);
// розм. Їхати по труській
дорозі або на чомусь труському (про людей). Восени
ми тряслись в таратайці в село; Вже на нивах нічого
тоді не було (Українські поети-романтики.., 1968, 143);
Охрім сидить, вчепившись руками за полудрабки,
трясеться на грудді разом з гарбою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 282);
Харкевич обійшов літак, маючи намір подякувати пілоту,
що позбавив його тяжкої необхідності трястися кілька
днів у теплушках (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 8).
3. Дуже здригатися, дрижати, двигтіти. Дзвеніло
скло вікон, тряслась хатина, верби аж стогнали, і в
берегах скиглив протяглий стон [стогін] вітрів осінніх
(Іван Франко, XIII, 1954, 75); Хлопці дзвонили в дзвони, аж
дзвіниця тряслась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 104); Земля
тряслася.- Вибухи схоплювалися все ближче (Олесь Гончар, III, 1959,
86);
// Бути охопленим дрожем, часто здригатися,
тремтіти (від холоду, хвороби, нервового струсу,
нетерпіння тощо). Тіло в неї тряслося; очі помутилися, вот
ними якось чудно водила, на губах встала кривава
піна... (Панас Мирний, I, 1949, 412); Все ще гарячий, роз'юшений
злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що
тряслось з жаху біля самого воза (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 311);
Не пошиє і не напряде [Груня], в неї руки трясуться...
(Костянтин Гордієнко, II, 1959, 217);
// Здригатися всім тілом (від
сміху, плачу і т. ін.). На слово се прийшла Амата І зараз
в Турна і вп'ялась; .. І од плачу над ним тряслась (Іван Котляревський,
I, 1952, 281); Прикривсь долонею старий, від сміху аж
трясеться (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 32).
♦ Аж жижки трясуться див. жижки; Аж земля
трясеться; Аж стіни трясуться; Аж хата трясеться — з
великою силою, дуже сильно. Запорожці ті хлоп'ята,
Сини його, діти, Поміркує, загадає, Чи бити, чи пити,
Чи танцювать, то й ушкварять, Аж земля трясеться
(Тарас Шевченко, I, 1963, 98); — Віват! — гуде окрик, аж хата
трясеться (Іван Франко, VIII, 1952, 63); Як гримне
[Громовик] — аж земля трясеться, Жахається і звір, і
чоловік (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 136).
4. перен., до чого, без додатка і з част. аж, розм. Мати велике, нестримне бажання що-небудь робити. — Було, нужу світом, до діла так і трясуся, мов до меду, а тут оттаке лихо (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 223); Аж трясся [Йойна], щоб узяти лампу і при її світлі заглянути в нутро ями, але се була небезпечна забава, міг зробитися вибух (Іван Франко, IV, 1950, 17).
5. перен., над ким — чим, розм. Дуже берегти,
боятися втратити кого-, що-небудь. Мати любила його без
пам'яті, тряслась над ним і у всім [всьому] волила його
волю (Іван Франко, V, 1951, 286); Трясся [Василь] над нею
[дочкою] і просто дичів, коли жінка натякала про віддання
(Ольга Кобилянська, II, 1956, 11);
// Економно витрачати що-небудь.