ТРОГЛОДИ́Т, а, чол.
1. Первісна печерна людина, яка
не вміла будувати житла. Над усім, тяжіла незаймана
природа. Таких ночей боялася первісна людина. В такий
час троглодит творив недобрих богів (Микола Трублаїні, I, 1955,
121);
// Взагалі людина, житлом якої є печера.
Небагато на світі міст, мешканцями яких є троглодити
(грецькою мовою — «люди, що живуть у печерах»).
Одним з них є Калаа Матмата в південному Тунісі
(Наука і життя, 12, 1965, 53).
2. перен. Про некультурну, відсталу, грубу людину. Я не знав, як же мені розтлумачити національне питання цьому троглодитові національної самопихи і майстрові поневолення інших націй (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 32); — Ну й троглодит! Думав, його по голівці погладять за угроблений елеватор (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 111); І казяться, лютують людомори — життя, народів, миру вороги, у фраках троглодити, а не люди... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 232).