ТРОСТИ́НА, и, жін.
1. Стеблина очерету, комишу і т. ін. Твердіють гранчасті тростини (Микола Бажан, Вибр., 1940, 100); * У порівняннях. Вона йде, похитуючись, як тростина, коло нього і все збиточно усміхається... (Ольга Кобилянська, III, 1956, 388); Тяжко було дивитися на неї, колись гожу дівчину, а тепер висохлу, як суха тростина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 38).
2. рідко. Те саме, що очерет. Воно [озеро] було
обведене розлогими соснами,.. буйними круглолистими
баговинними рослинами й широкою тростиною (Ольга Кобилянська,
I, 1956, 453); На полях товстих, Повбиваних в дно озера,
стоять Низькі хатки, покриті тростиною (Іван Франко, X,
1954, 388).
▲ Цукрова тростина — тропічна й субтропічна
рослина родини злакових, яку використовують для
виготовлення цукру. Я не перелітав над цілим островом —
там далі, кажуть, колосальні поля, плантації какао,
рижу.. Цукрова тростина, бавовна (Юрій Яновський, II,
1958, 64); Приблизно півтори тисячі років тому в
Індії вже вирощували цукрову тростину і виробляли з неї
солодкий сироп і цукор (Хлібороб України, 1, 1966, 47).
3. Спеціально оброблена тонка довга палиця. Він сильно стріпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, і замість нього взяв у руки свою тростину (Іван Франко, I, 1955, 250); — Писати! — крикнув [учитель], і в його руці, невідомо де взявшись, свиснула гнучка тростина (Петро Колесник, Терен.., 1959, 23).