в означеннях
Тлумачення, значення слова «трубач»:

ТРУБА́Ч, а, чол.

1. Музикант, що грає на трубі, або і сигналіст, що трубить у трубу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал. Єремія звелів трубачам трубити на влови (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 87); В хату вступили сільські музиканти. Трубач, гармоніст, скрипаль та ще й бас (Іван Микитенко, I, 1957, 321); Звелів король своїм трубачам заграти в сурми (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 446); Час від часу лунає сигнал трубача (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 72).

2. розм. Декоративна порода голубів, характерними ознаками яких є своєрідний голос і хвіст, схожий на розтруб. Найкращі голуб'ятники у нас в Києві живуть на Подолі. Там можна здобути яких завгодно голубів або принаймні подивитись на рідкісних поштовиків, вертунів, трубачів, туркотів... (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 159); Голубів, що мають до 40 хвостових пір'їн, деякі аматори звуть павиними, а тих, що мають більше 40 — трубачами (Знання та праця, 8, 1970, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 289.

Коментарі (0)