в означеннях
Тлумачення, значення слова «трубка»:

ТРУ́БКА, и, жін.

1. Зменш. до труба 1;
//  Назва різних приладів або пристроїв чи їх частин, що мають форму невеликої труби. Пильно обдивлялись [чоловіки] водокачку і в якусь трубку на триніжку — на неї дивилися (Андрій Головко, II, 1957, 169); В руках Марини з'явилися гумові трубки. Вона спеціальними апаратами приладжувала їх коровам до дійок (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 201); Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу (Фізична географія, 5, 1956, 84); Біля стінки недбало лежали й стояли прихилені лопати, кайла, свердла і поруч їх трубка — пневматичний молоток (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 195); — Трубка нуль сім! — наказував командир батареї Петро Чиж (Олександр Довженко, I, 1958, 154); — Обидва стоп! — наказує [командир] в машинне відділення і через переговорну трубку запитує радіометриста: — А зараз як? (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 31);
//  Прилад для вислуховування тонів серця і легень; стетоскоп. Ясь слухняно зняв сорочку, а лікар взяв трубку, звичайну лікарську трубку, і почав вистукувати його (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35); Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 293).
Зорова трубка — те саме, що Зорова труба (див. зоровий). Марсовий на щоглі в зорову трубку оглядав обрій (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 284); Кімберлітова трубка, геол. — природна надглибока заглибина (що утворюється від вибухів газів земної кори), заповнена алмазоносною породою.

2. Назва стебла злаків звичайно під час росту. Бачив [Гаврило], як жито пускає трубку, як воно колоситься (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 397);
//  анат., біол. Назва різних порожнистих органів циліндричної форми. Пилкові трубки; Серцевинна трубка.
 Вихід у трубку див. вихід; Іти (піти, виходити, вийти і т. ін.) в трубку — виростати, утворюючи стебло (про злаки). Ячмінь скоро вийде в трубку — це вірніша прикмета, що літо й справді на порозі (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 54).

3. Частина телефонного апарата, через яку безпосередньо слухають і говорять. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Юрій Смолич, I, 1958, 84); Телефоніст сидів на низенькій колоді в кутку й безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Юрій Яновський, II, 1954, 8).

4. Згорток чого-небудь, чому надано циліндричної форми. З автоматом за плечем, з трубками газет, які виглядали з кишень, він.. уважно оглядав бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 98); Василь Архипович поклав на табуретку скручений у трубку журнал (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 186).

5. у знач. присл. трубкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба. Іван витяг з кишені згорнений трубкою рукопис і поклав на стіл (Петро Колесник, Терен.., 1959, 351); Приклавши трубкою долоні до рота, Йосиф гукнув: — Та-а-ту! (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 290.

Коментарі (0)