ТРУ́БКА, и, жін.
1. Зменш. до труба 1;
// Назва
різних приладів або пристроїв чи їх частин, що мають
форму невеликої труби. Пильно обдивлялись [чоловіки]
водокачку і в якусь трубку на триніжку — на неї
дивилися (Андрій Головко, II, 1957, 169); В руках Марини
з'явилися гумові трубки. Вона спеціальними апаратами
приладжувала їх коровам до дійок (Степан Чорнобривець, Потік..,
1956, 201); Ртутний барометр має трубку, чашку і
шкалу (Фізична географія, 5, 1956, 84); Біля стінки недбало
лежали й стояли прихилені лопати, кайла, свердла
і поруч їх трубка — пневматичний молоток (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 195); — Трубка нуль сім! — наказував
командир батареї Петро Чиж (Олександр Довженко, I, 1958,
154); — Обидва стоп! — наказує [командир] в
машинне відділення і через переговорну трубку запитує
радіометриста: — А зараз як? (Віталій Логвиненко, Давні рани,
1961, 31);
// Прилад для вислуховування тонів серця
і легень; стетоскоп. Ясь слухняно зняв сорочку, а лікар
взяв трубку, звичайну лікарську трубку, і почав
вистукувати його (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35); Тимка оглядала
молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона
послухала його трубкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 293).
▲ Зорова трубка — те саме, що Зорова труба (див.
зоровий). Марсовий на щоглі в зорову трубку оглядав
обрій (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 284); Кімберлітова
трубка, геол. — природна надглибока заглибина (що
утворюється від вибухів газів земної кори), заповнена
алмазоносною породою.
2. Назва стебла злаків звичайно під час росту.
Бачив [Гаврило], як жито пускає трубку, як воно
колоситься (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 397);
// анат., біол. Назва
різних порожнистих органів циліндричної форми. Пилкові
трубки; Серцевинна трубка.
Вихід у трубку див. вихід; Іти (піти, виходити, вийти
і т. ін.) в трубку — виростати, утворюючи стебло (про
злаки). Ячмінь скоро вийде в трубку — це вірніша
прикмета, що літо й справді на порозі (Семен Журахович, Вел. розмова,
1955, 54).
3. Частина телефонного апарата, через яку безпосередньо слухають і говорять. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Юрій Смолич, I, 1958, 84); Телефоніст сидів на низенькій колоді в кутку й безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Юрій Яновський, II, 1954, 8).
4. Згорток чого-небудь, чому надано циліндричної форми. З автоматом за плечем, з трубками газет, які виглядали з кишень, він.. уважно оглядав бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 98); Василь Архипович поклав на табуретку скручений у трубку журнал (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 186).
5. у знач. присл. трубкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба. Іван витяг з кишені згорнений трубкою рукопис і поклав на стіл (Петро Колесник, Терен.., 1959, 351); Приклавши трубкою долоні до рота, Йосиф гукнув: — Та-а-ту! (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 57).