ТРУ́БНИЙ, а, е.
1. Прикм. до труба 1. Трубну різьбу
застосовують, головним чином, для з'єднання труб
за допомогою відповідної арматури (Допуски, посадки і технічні виміри, 1958,
215);
// Який виходить із труби (про дим, пару тощо).
Вітер почав крутити сніговий смерч, трубним димом
звиваючи його в височінь (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 203);
// Який виробляє труби. А без тебе трудно нам — Ми й
на зборах згадуєм На заводі трубному, У цеху
прокатному (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 61); Дніпропетровський
завод імені Леніна — одне з найстаріших підприємств
трубної промисловості (Робітнича газета, 30.I 1965, 2).
2. Прикм. до труба 2. І в ній [симфонії] — ти сам
[М. Д. Овсяников-Куликовський], твій поклик, подих
твій. Ти — в трелях струнних, ти — в розкатах
трубних... (Микола Бажан, Роки, 1957, 283);
// Тоном, силою
схожий на звук труби. Гіперболізм [образів Маяковського]
чудесно гармоніював з постаттю самого поета,
з його розмашистою ходою, з його трубним голосом
(Максим Рильський, III, 1956, 369); З грізним тупотом, з
трубним ревом.. ринулися [здичавілі гурти волів] на Перекоп
(Олесь Гончар, II, 1959, 83); Із голубого неба долітав повний
жалю журавлиний трубний клич (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 11).
Трубний глас — за християнським віровченням —
звук труби архангела в день страшного суду.