ТРУБОВОЛОЧИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який виготовляє
труби способом волочіння. Трубоволочильний цех;
//
Признач. для виготовлення труб способом волочіння.
Пущений тут [у Дніпропетровську] зовсім недавно
найбільший у країні трубоволочильний стан із тяговим
зусиллям 150 тонн перевершив проектну потужність
(Робітнича газета, 14.IX 1966, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 291.