в означеннях
Тлумачення, значення слова «труна»:

ТРУНА́, и, жін. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Тарас Шевченко, II, 1963, 61); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 202);  * У порівняннях. Душа моя на мить, на мить одну розквітла І стала знову, як труна (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 53);
//  перен. Смерть. Як не живеш, а усе ж труни не минеш (Номис, 1864, № 8246).
До труни — до кінця життя, до смерті. Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі... (Павло Грабовський, I, 1959, 236); Заганяти (загнати) в труну кого — доводити когось до смерті, прискорювати чиюсь смерть. Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 158); За труною іти (ступати і т. ін.) — проводжати покійника на кладовище. А як його [Бойченка] ховали літом — ясно-зелено було. За труною з білим цвітом аж пів-Києва ішло... (Павло Тичина, II, 1957, 312); Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 275); Зводити (звести) в труну див. зводити; Класти (покласти і т. ін.) вінки (квіти і т. ін.) на труну чию — вшановувати пам'ять кого-небудь. О, ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози! (Леся Українка, I, 1951, 185); У битві, на пшеничному лану — Скрізь виростають велетні-герої, Кладе країна квіти на труну Дочки своєї — Ганни Кошової (Максим Рильський, II, 1960, 331); Лягати (лягти) в труну див. лягати; Перевернеться (перевернувся б) у труні див. перевертатися; Стояти однією (одною) ногою в труні див. нога.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 298.

Коментарі (0)