в означеннях
Тлумачення, значення слова «трунок»:

ТРУНОК 1, нку, чол.

1. Напій (перев. алкогольний). Не жалуйте, діти, Трунку дорогого, Із двора не випускайте Тверезим нікого (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 313); — Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо — от мої трунки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 138); Випили. Василь Степанович довго плямкав губами, розкуштовуючи дорогоцінний трунок (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 17); Березовий сік... Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 39);  * Образно. То перше кохання, то щастя, найдорожче чоловікові в світі! ..Хай упивається людина своєю оманою, хай знище [знищить] до краю той трунок солодкий (Панас Мирний, I, 1954, 58);  * У порівняннях. А яка смачна була Василькові та вода! Ковтав її, ніби найсолодший трунок (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 21);
//  П'янкий запах; пахощі. Димлять сумом чорні маки, надихають тоскним трунком німу ніч (Степан Васильченко, II, 1959, 32); Над ланами гуляв вітерець, напахчений весняними трунками (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 213).

2. Відвар трав, коренів, лушпиння тощо для різних потреб (перев. для лікування). [Маруся:] Бабусю, дайте мені привороту! Я вам чим хочете віддячу... [Баба:] Не треба мені нічого... ось тобі дві пляшечки: в одній червоний трунок, у другій зелений (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 278); Мати брала пахучого сіна, Шолушиння [лушпиння] з цибулі й насіння, Що зросло на твердій цілині, І варила усе в казані.. А зваривши всі трунки численні, Викладала у глечик тонкий Фіолетові, жовті й зелені, Як трава польова, крашанки (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 320);  * У порівняннях. Романик знову ковтнув води, ніби цілющого трунку, від якого на нього повинно зійти натхнення (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 465);
//  Отрута. Що діється за муром неприступним? Які тортури вигадали ще? Кому у серце лізуть з трунком трупним? (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 124);  * У порівняннях. Їй [Звенигорі] одягали пута куті у Несли, як трунок, чорну лжу, На велелюдному розпутті Смертельну значили межу (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 5).

3. діал. Горілка. Не поможе трунок, як прийде фрасунок [клопіт] (Галицько-руські народні приповідки, III, 1910, 226); Його очі.. спинилися на фляшці [пляшці] з горівкою. Станув. — Є ще тут що? — спитав. А відтак, відкривши ще трохи трунку, приложив фляшку до уст і випив усе до останньої краплі... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 166).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 298.

Коментарі (0)

ТРУНОК 2, нка, чол., діал. Шлунок. Аби в трунок, а на плечах дарма! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 50); [Війт:] Я випити випю, бо щось мене в трунку млоїть (Іван Франко, IX, 1952, 122).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 298.

Коментарі (0)