Словник української мови

ТРУ́ПНИЙ, а, е. Прикм. до труп. Володимир Петрович [Філатов] вирізав туберкульозну виразку, а натомість пересадив шматочок консервованої за своїм методом трупної шкіри. І наслідки були чудові (Знання та праця, 5, 1966, 16);
//  Власт. трупові; такий, як у трупа. Його руки були холодні, а обличчя страшної, майже трупної блідості (Іван Франко, VI, 1951, 315);
//  Який утворюється внаслідок розкладання трупа. — Знаю, яким страховищем для вас був тоді медичний інститут; .. від трупного духу.. вас навіть нудило (Андрій Головко, II, 1957, 583);
//  Який живиться трупом, паразитує на ньому. Румлер сидів скам'яніло на стільці, і липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Натан Рибак, Час, 1960, 38).
 Трупна отрута — отруйна речовина (токсин), що утворюється під час розкладання трупа. Вони [щури] побачили портфель, прийшли, понюхали.. й здохли на місці. Може бути, що портфель був зроблений з погано вичиненої шкури і тому в йому була трупна отрута (Володимир Самійленко, II, 1958, 292); Трупні плями — плями, що з'являються на тілі померлого через кілька годин після смерті. Через 2—3 години після смерті на нижче розміщених частинах тіла появляються трупні плями й починається трупне заклякання (Загальний догляд за хворими, 1957, 136).