ТРУС 1, у, чол.
1. розм. Трясіння, здригання. * У порівняннях. А вниз, мов пурпуровий водопад, Спадав вечірній
сутінок і звільна Тонув у темряві, що низ встеляла.
І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний і мов
трус землі (Іван Франко, X, 1954, 372);
// Землетрус. Надто
бурхливі у вас поривання: раз блисків, пожежі, А за
хвилину вам бур, громів і трусу давай (Іван Франко, XIII,
1954, 305); — Михайле-архангеле, поможи мені,
грішній рабі, оборонити цих дітей нерозумних від потопу
і трусу, від марної смерті і всякого зла... (Михайло Стельмах,
I, 1962, 210).
2. перен., розм. Метушня, сум'яття; тривога. Заснув
він [Рябко] смачно так, як сплять всі добрі люди, Що
щиро стережуть добро своїх панів... Як ось — трус,
галас, крик!.. весь двір загомонів (Гулак-Артемовський, Байки..,
1958, 50);
// Страх, переляк. Братик Михайло коханий!
Як тебе рятувати?.. І сльози палючі капали на його
від жаху та від трусу (Марко Вовчок, I, 1955, 341).
♦ Нагнати трусу — вселити страх комусь;
налякати. Такого трусу нагнали йому (Словник Грінченка); Підшитий
трусом див. підшитий.
3. Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук. — Може, Гаммерштейн схоче робити трус по всіх домах, шукати зброї та схованих повстанців (Іван Франко, VI, 1951, 165); Юнак вимагав від провідників, щоб вони зараз же зробили трус у поїзді і знайшли його чемодан (Микола Трублаїні, II, 1950, 134).