в означеннях
Тлумачення, значення слова «трусонути»:

ТРУСОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до труснути. Удар грому трусонув будинок, аж забряжчали шибки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 30); Дівча слухняно видерлося на дерево, трусонуло одну гілку, другу, і злива стиглих, соковитих груш посипалась на співбесідників (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 169); Вона рішуче вхопила хлопця за плечі й трусонула його з силою (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 286); Серб Славко, приязно посміхнувшись, так потис і трусонув руку Галі, що дівчина мимоволі скрикнула (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 331); Юхим задоволено крекнув, трусонув пальтом, аж вітер пішов по хаті (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 214); Ната по-хлоп'ячому трусонула кучерями (Олесь Донченко, VI, 1957, 128);
//  безос. — Мати пішла? — Пішла, — відповів Микола і сів на стілець біля ліжка. — Чого тебе так трусонуло? (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 280); — Ех ти, біда! — заклопотано чухнувся Ярошенко. — Ну, та щось зробимо. Знову доведеться глитаїв трусонути (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 26).
Трусонути калиткою (калитку, калиточку, калиточкою) чию, чиєю — те саме, що Потрусити калитку (калиткою) (див. калитка). — Гони, Левку, на всі клапани, хай старий Коваль з Ковалихою трусонуть калиткою, бо недаром їм такого гостя дорогого веземо (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 302.

Коментарі (0)