ТРУСИТИ, трушу, трусиш, недок.
1. перех.
Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік
або згори вниз; трясти. Хлопці полізли на грушу та й
давай трусить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Вівці ліниво
згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і
трусять вовну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320); Кущ навпроти
шелестів і дрижав, ніби його хтось трусив руками знизу
(Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 88);
// Примушувати падати
плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів. Вже
достоялись маслини. Стала [я] їх трусити (Агатангел Кримський,
Вибр., 1965, 51); На березі, в саду, Трусять яблука
дівчата (Іван Нехода, Сонце.., 1947, 105);
// Вхопивши когось
за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати, термосити.
Пішов товариш Рубан до пастухів. Балакав з ними,
кулаком махав, за грудки трусив (Юрій Яновський, I, 1958, 125);
— Він говорив, що скарб за городищем, над Дніпром.
— Брешеш! — кричав Бразд і трусив Микулу (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 28);
// Трясучи, намагатися повернути
до притомності (утопленого, задушеного тощо). Як
плюснули її [Устю] у воду, так тут їй і амінь! Хоч і
трусили, та і не відкачали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 180);
Витягли Федора з гузиря, положили на рядно й почали
трусити (Панас Мирний, I, 1954, 313);
// Обхопивши когось
руками, трясти на знак привітання. Поки старий
пояснював, де може бути зараз голова колгоспу, Іван уже
трусив в обіймах Павла Коваля (Василь Кучер, Трудна любов,
1960, 403).
Трусити руку (руки) кому — стиснувши комусь руку
(руки), трясти на знак привітання. Почалося
знайомлення. Попадя, як ясочка, бігала від одного до другого,
хапалася заруки, міцно здавлюючи їх, трусила (Панас Мирний,
III, 1954, 192); Данилові трусила руку [Марина] кілька
хвилин, а Тесю пообіцяла зацілувати до смерті
(Юрій Смолич, Мир..., 1958, 44).
2. перех. Трясучи, спорожняти що-небудь. На
світанку Григорій з Володимиром Івановичем пішли
трусити жаки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 674);
//
Трясучи, висипати щось із чогось цілком або частково;
витрушувати. Кожен вечір на лимані ставив [дід]
ятірці, ранком трусив рибу і тут же її продавав грабарям
(Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 26);
// Стріпуючи, видаляти
пилюку з чогось. Балабуха став у ґанку й почав
трусити свою довгу шинелю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 29).
Трусити сажу (комин) — очищати комин, димар від
сажі. — В цій хаті, мабуть, ніколи не трусили сажі...
Можна згоріти! (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 175);
Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його
трусять? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 109).
3. неперех. Робити помахи чим-небудь у повітрі.
А в самому натовпі звивається дядько Володько,
трусить якоюсь свитиною (Марко Вовчок, VI, 1956, 295);
Офіцер-бухгалтер трусив брезентовим портфельчиком
(Юрій Яновський, I, 1954, 126);
// Хитати, поводити з боку в
бік або вгору та вниз. Шептав [ксьондз] такі, анекдоти.
що білі лоби червоніли од сміху, і навіть солідний
директор трусив своїм животом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253);
Коняка трусила задом, трахкала ногами в дощаний
передок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 272);
// Метляти, трясти
чим-небудь. Сидить [Онисько] оце, слухає-слухає, хитає
головою, трусить бородою, зітхне глибоко та важко...
(Панас Мирний, IV, 1955, 54); Тимко кладе біля себе на лаві
картуз, трусить кучерями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96).
♦ Трусити гаманцем — витрачати гроші, не
шкодувати грошей на що-небудь, для когось. — Труси,
труси гаманцем. Учора ти говорив, що за селянина
душу віддаси. А ми душі не просимо. Дай нам трохи
грошенят (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 130); Трусити кулаком
(кулаками) див. кулак.
4. перех. і без додатка. Надавати тілу коливального
руху; спричиняти трясіння кого-, чого-небудь. Сміх
трусить постаті хліборобів, веселими сльозами наливає
очі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 398);
// Викликати,
спричиняти тремтіння тіла (про страх, хворобу, холод
і т. ін.). Христя вискочила у сіни. Сльози давили її,
страх трусив усю... (Панас Мирний, III, 1954, 118); Адаменко
кладе мене горілиць і тримає, мене трусять марення
(Юрій Яновський, II, 1958, 247); * Образно. Двері враз
залящали, неначе готелем лихоманково трусить неспокій
(Микола Бажан, II, 1947, 23);
// безос. Сама [Маруся], як вогонь,
гаряча, а її трусить так, що й сказати не можна!
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); Що не вхопить [Петька] — і
проп'є, а потім прилізе до хати, а ним як почне
трусити... (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 67).
Трясця (пропасниця, лихоманка) трусить (трусила)
кого, рідко ким — хтось тремтить від страху, хвороби
тощо; когось морозить (у 4 знач.). [Єгор
Іванович:] Хати горять, а людей трясця трусить
(Юрій Яновський, Драм. тв., 1946, 11); Його часто трусила
лихоманка, а він казав, що та хвороба має вийти з
нього разом з потом (Олесь Донченко, IV, 1957, 18); Саме тоді
він занедужав, лежав у землянці, і його трусила
пропасниця (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 369).
5. перех. і без додатка. Хитати, підкидати (під час
їзди по нерівній дорозі, верхи галопом і т. ін.).
Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз
підскакував і немилосердно трусив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307);
// безос. Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не
так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко
прислухався назад (Андрій Головко, II, 1957, 140); Машина
їхала важко й поволі, щоб їх [поранених] не трусило
(Василь Кучер, Голод, 1961, 178);
// перех. Хитаючи,
підкидаючи, везти когось. Плохенький коник трусив його до
станції, де перебував у ешелонах відділ постачання
дивізії (Петро Панч, I, 1956, 591).
Трусити клусом (риссю, ристю) — бігти дрібною
ходою. Коні трусили дрібною ристю, на возах сиділо повно
людей (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 191).
6. неперех., перев. чим. Розсипати, розсівати; сіяти.
Шматки кулів летіли вгору й горіли, розсипались на
повітрі й трусили іскрами додолу на полі (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 197); Між небом і землею простяглися
невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози
свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили
водяним пилом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266);
// безос. З неба
трусило, як з решета (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 239);
// у сполуч. зі сл. пір'я тощо. Губити, ронити. Через
двір проходять гуси, Злегка пірцям білим трусять (Микола Шпак,
Вибр., 1952, 68);
// також перех. Устеляти, посипати,
розтрушуючи що-небудь. Дівчата.. долівки
труситимуть луговою травою (Олесь Гончар, II, 1959, 267).
7. перех. і без додатка. Робити обшук, трус. Коли
біжить Хаброня та й каже, що вже трусять у сусід
на кутку, перетрусили усе в хаті в куми Марти,
знайшли якийсь лантух з краденим добром (Нечуй-Левицький, III,
1956, 277); Кинулись трусить мене. Поперекидали,
де що було й у хаті, й біля хати (Архип Тесленко, З книги життя,
1949, 69);
// Шукати, намагатися виявити що-небудь
заховане, приховане. [Дудар:] Малоштане,.. Іди
трусити хліб у Чирви (Іван Микитенко, I, 1957, 72).