ТРУСИТИСЯ, трушуся, трусишся, недок.
1.
Хитатися, коливатися; дрижати. Збентежила ся річ
Латина, Здавалось, близька зла година; На лисині трусивсь
вінець (Іван Котляревський, I, 1952, 275); Машини в заводах
стукотіли, аж стіни гули й трусились (Нечуй-Левицький, II, 1956,
207); Гарячий кулемет труситься у міцних руках Шес-К
такова, мов хоче вирватися (Олесь Гончар, Новели, 1954, 40);
Від гуркоту зеніток трусилися будинки (Олесь Донченко, III,
1956, 440);
// Здригатися всім тілом. Навколо розлігся
регіт, трусилася од сміху навіть Мокрина Карпець
(Михайло Стельмах, II, 1962, 136);
// Відчувати тремтіння тіла
(від страху, холоду, хвороби тощо). Еней спросоння
як схопився, Дрижав од страху і трусився (Іван Котляревський, I,
1952, 109); Слуха молодиця і вже не сміється:.. на очах
тремтять сльози; вся труситься і хапається за стіл,
щоб не впасти (Олекса Стороженко, I, 1957, 23); Змерз подорожній,
аж труситься бідний, Мороз витискає душу із тіла
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 430); Старший лейтенант, командир
роти, трусився під купою накиданих на нього ковдр
та шинелей — у нього був приступ малярії (Юрій Яновський,
II, 1954, 10);
// Дрижати, тремтіти (про руки, ноги,
голову тощо). Лице її було бліде, руки й ноги
трусились, очі як вугілля тліли (Панас Мирний, III, 1954, 125);
Голова. Петру гнівно трусилася, руки стискалися, наче
пін ладен був кинутися на зятя і побити його (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 356); У Олени губи трусяться,
слова сказати не можуть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 24).
Труситися як у пропасниці див. пропасниця.
2. перен. Відчувати страх, переляк; боятися. — На
те, — каже, — щука є морі, Щоб трусивсь карась (Леонід Глібов
Вибр., 1957, 162); — От, боже мій, — каже [жінка]..
— Поки вже ми отак і труситься будем тебе? (Архип Тесленко,
З книги життя, 1949, 39);
// над ким — чим.
Ретельно оберігати кого-, що-небудь, боятися втратити когось
щось. — І яке їм діло до того, хто як живе? Коли самі
не вміють з людьми жити, коли самі трусяться над
усім (Панас Мирний, IV, 1955, 55); Той над закопаним
золотом труситься, чахне (Микола Зеров, Вибр., 1966, 217);
— А речі свої он як вберігають. Аж трусяться над
кожною ганчіркою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 85);
// Скупо витрачати; боятися витратити зайве. Густав
обурений... Доки він з матір'ю буде труситися над
кожною кроною (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 88);
//
Скупитися, жаліти для когось. — А щоб ніхто не діждав,
щоб я важений хліб їла! попідвіконням піду, а не хочу
твого хліба, що ти даєш і трусишся (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 131); — У вас, каже, все погане, а самі ж
завидющі, жаднючі, аж трусяться (Олександр Довженко, I, 1958, 343).
♦ Труситися за себе (за [свою] шкуру і т. ін.) —
боятися за своє життя, становище, за свій добробут.
Не так економію бережуть, за себе трусяться
(Андрій Головко, II, 1957, 260); — А мені страшнувато, — признався
Степан.. — Не подумайте, що за шкуру трушуся.. от
тепер.. страшно не хочеться під бандитську кулю
потрапити (Михайло Стельмах, II, 1962, 194).
3. до чого або з інфін., перев. з частк. аж, перен.,
розм. Мати велике, нестримне прагнення до чогось,
якесь бажання. Еней і сам трусивсь до бою (Іван Котляревський, I,
1952, 281); — Я своєму чоловікові колись теж так
відповідала, а сама, правду кажучи, аж трусилася заміж
(Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 226); Колишній червоногвардієць
Миколюк аж трусився з нетерплячки довідатися
від Марка про політику, про японця і про бурхливе
столичне життя (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 331).
♦ Аж жижки трусяться (трусилися) у кого див.
жижки; Аж шкура труситься у кого — те саме, що Аж
жижки трусяться (див. жижки). Додав ще Лисенко-Вовчура,
— У сякого лютість скажена пройма, До бійки аж
труситься шкура... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 206).
4. Трясучись, їхати на коні, на возі, у поїзді тощо. Коні вчвал пішли — і глянув З посміхом Вільям величний, Як нещасний коментатор На ослі за ним трусився (Леся Українка, IV, 1954, 171); Коли б позавчора вранці він.. відчув у собі таку певність, не довелося б сьогодні труситися в вагоні (Натан Рибак, Час, 1960, 770); За якусь хвилину ми вже трусилися на скрипучому возі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 233).
5. Сипатися, сіятися. Сніг трусився з стріхи, наче сухий пісок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 70); Схиляю голову до мучника. А в нього вже летить-труситься мука (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 122); * Образно. Прислухається княгиня — тільки сміх, Тільки труситься сміх (Павло Тичина, I, 1946, 106).