ТРИБО́К, бка, чол. Зменш.-пестл. до триб 1. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі. На всю кімнату захурчали трибки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 55); Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з'їдених трибках, аж їй току мало (Андрій Головко, II, 1957, 77); * Образно. Бойові порядки військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле, побудоване з-біса мудро (Олесь Гончар, III, 1959, 413).