в означеннях
Тлумачення, значення слова «трибун»:

ТРИБУ́Н, а, чол.

1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Ці плебейські службові особи дістали назву народних трибунів (Історія стародавнього світу, 1947, 147); Військовий трибун.

2. Громадський діяч, видатний оратор і публіцист. Він [В. І. Ленін] стоїть з простертою рукою На майданах наших сіл і міст, Повен вогняного неспокою, Вождь, трибун, мислитель, комуніст (Максим Рильський, II, 1960, 256); Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого, і як трибуна гнівного (Павло Тичина, III, 1957, 80);
//  Виразник чиїхось або якихось ідей, принципів, прагнень. В своїм тіснім кружку [гуртку].. вони [паничі] не потребували ставати на котурни і драпуватися в тоги людових трибунів (Іван Франко, VII, 1951, 133); Мені не пощастило в перші великі дні почути ні одного великого трибуна Жовтневої соціалістичної революції (Олександр Довженко, I, 1958, 16); І уривчасто і гнівно кидав він [П. Сагайдачний] принишклому Свиридовичу: — Так... Але я вже донесхочу наслухався нашого голотського трибуна (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 442); І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 49); Полум'яний трибун нашої партії С. М. Кіров говорив: — «Ми всі поставили перед собою завдання — оновлення всього життя людства» (Радянська Україна, 19.VIII 1959, 1);
//  ірон. Про любителя говорити, ораторствувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 251.

Коментарі (0)