в означеннях
Тлумачення, значення слова «трибунал»:

ТРИБУНА́Л, у, чол.

1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.

2. У деяких буржуазних країнах — суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. Увійшов голова трибуналу.., потім увійшли обидва адвокати (Іван Франко, VI, 1951, 267).

3. перев. у сполуч. з військовий. У СРСР — суд, що розглядає військові та інші злочини, віднесені законом до його компетенції. Всі суди, від народних судів до Верховного суду СРСР, і в тому числі військові трибунали Збройних Сил і лінійні суди на транспорті, організовані у відповідності з єдиним загальносоюзним (Як побудовано радянський суд, 1948, 4); Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосно відчеканив присуд військового трибуналу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 31); Трибунал, виправдавши мене, не вважав за можливе залишити на фронті (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 237);
//  Розгляд судових справ таким органом. — Хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде... (Олесь Гончар, III, 1959, 346).
Революційні трибунали див. революційний.
Стояти перед трибуналом див. стояти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 251.

Коментарі (0)