в означеннях
Тлумачення, значення слова «тричі»:

ТРИЧІ, присл.

1. Три рази. Тричі крига замерзала, Тричі розтавала; Тричі наймичку у Київ Катря провожала [проводжала] Так, як матір (Тарас Шевченко, I, 1951, 319); Дехто каже, що кір раз буває. А воно виходить брехня. Я й сам пам'ятаю, що недугував ним аж тричі (Панас Мирний, V, 1955, 404); До Сергія Кочубея приходили старі друзі і товариші, тричі цілувались за звичаєм, і починалася довга розмова (Микола Зарудний, Світло, 1961, 40).
Будь тричі проклятий (проклят, проклята, прокляте); Хай буде тричі проклятий (проклят, проклята, прокляте) див. проклятий; Щоб я (ти, він, вона, воно і т. ін.) був (була, було) тричі проклятий (проклят, проклята, прокляте) див. проклятий.

2. Узявши три рази (про множення). Тричі по три буде дев'ять.

3. розм. У три рази; утричі. Розумію й признаю я і те, що моя власна робота була б мені тричі тяжча тепер, якби прийшлось працювати на непочатому перелозі, на неораній ниві (Леся Українка, V, 1956, 141);
//  тільки в сполуч. із звичайним ступенем прикм. Указує на дуже високий ступінь ознаки; надто, дуже. Індивід, навіть тричі геніальний не здатен пізнати й відтворити усього (Радянське літературознавство, 9, 1966, 9); На одному ярмарку на Петра я стрів макухинського попа; за попом і попадя йшла, за попадею попівни, аж шість, усі тричі рябенькі (Марко Вовчок, VI, 1956, 255); От чоловік він чудний.. Тричі чудний! (Панас Мирний, V, 1955, 326).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 269.

Коментарі (0)