Словник української мови

ТРИ́ДЦЯТЬ, ти і тьох, числ. кгльк. Назва числа ЗО і його цифрового позначення. П'ять помножить на шість буде тридцять;
//  Уживається в складі багатозначного або дробового числа. Сто тридцять тисяч; Тридцять сотих;
//  Кількість із тридцяти одиниць. Свиню уздрів під дубом білу, І тридцять білих поросят (Іван Котляревський, I, 1952, 200); Чутка пішла, що з станції, десь аж за тридцять кілометрів звідси, прийде своїм ходом трактор (Олександр Довженко, I, 1958, 79);
//  Із попереднім іменником означає приблизну кількість із тридцяти одиниць. Як доживе було которий запорожець до великої старості, що воювати більш не здужає, то наб'є черес дукатами, да забере з собою приятелів душ тридцять.., да й іде з ними в Київ бенкетовати [бенкетувати] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 77); Увійшла жінка років тридцяти, забрала папки, вийшла геть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 308).
♦ Тридцять срібняків (срібників) див. срібняк, срібник.