Словник української мови

ТРИДЕСЯ́ТИЙ, а, е, заст. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника тридесять.
♦ Тридесяте царство (королівство); Тридесята земля, нар.-поет. — дуже віддалена країна, земля. За тридев'ять земель, у тридесятім царстві Та в іншім государстві [іншій країні], Якийсь-то хвабрий [хоробрий] молодець.. Та що утяв!.. (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 60); Тридесятою дорогою (вулицею і т. ін.) обминати (обходити) кого, що — свідомо уникати зустрічі з ким-, чим-небудь; ігнорувати когось, щось. Дарка починає вірити, що музичність — не єдина запорука щастя.. Тільки воно одно знає, чому воно до декого навідується і непрохане, а іншого обминає тридесятими дорогами (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 22).