ТРИКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що проклятий (з відтінком підсилення); який заслуговує прокляття. — Чого, Парасю, ти блідна? — Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна (Павло Грабовський, I, 1959, 445); Нема нічого страшнішого, ніж вночі опинитися в цьому триклятому тропічному лісі (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 27).