ТРИТОН 1, а, чол.
1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом і риб'ячим хвостом. Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд (Літературна Україна, 29.V 1962, 4).
2. Хвостата земноводна тварина родини
саламандрових, схожа на ящірку; живе у воді, а зимує на суші.
Яринка вдивлялася в темну воду. З-під широкого листя
виплив жук-водолюб, майнув червонястими цятками
тритон (Олесь Донченко, IV, 1957, 262);
// Скульптурне
зображення такої тварини. Стародавній фонтан постраждав
мало, але він з тої ночі засох, наче виплакав сльози над
чужим горем. Сухі роти тритонів умирали од спраги
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 403).