в означеннях
Тлумачення, значення слова «тривкий»:

ТРИВКИ́Й, а, е.

1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам'яний, вигідний (Іван Франко, III, 1950, 113); Любили ми броню міцнішу від вогню, Тривку, немов граніт, як бив снаряд у ню [неї] (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 10); Тривке дерево;  * Образно. Його м'яке серце в одній хвилі всі ті справи пов'язало докупи міцними і тривкими вузлами (Іван Франко, II, 1950, 212);
//  Твердий. Було вже за північ, коли колона, минувши смугу трясовин та чаклаків,.. видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (Олесь Гончар, II, 1959, 418);  * Образно. Отак і йшло життя — в тоненькій якійсь гармонії. Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Гнат Хоткевич, II, 1966, 16);
//  Добротний, доброякісний. Мій небіжчик тато був коваль і славивсь на всю околицю не тільки хорошою та тривкою роботою свого ремесла, але й своєю живою, гостинною та людяною вдачею (Іван Франко, IV, 1950, 463);
//  Стійкий, надійний. Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (Іван Франко, VI, 1951, 157);
//  Який довго зберігається, не зникає. Ні, на хвилях морських не залишиш сліду, На воді не проореш тривкої межі… (Леонід Первомайський, II, 1958, 92); Людина широких творчих інтересів, щедрої душі, гарячого темпераменту, Гнат Хоткевич залишив тривкий слід в історії української літератури й культури (Літературна Україна, 29.XII 1967, 3);
//  Здатний витримувати щось, зберігатись, існувати в несприятливих умовах; витривалий. — Циганочка, — пояснював Ковалів, — покуштуйте, дуже соковите і надзвичайно тривке яблуко. Може лежати до самої весни (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 69).
 Тривкий до (проти) чого — те саме, що Витривалий до (проти) чого (див. витривалий). Нащо вже кукурудза тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 297).

2. перен. Який не піддається змінам; сталий, стійкий. Спокійна, твереза натура, при тім глибока, здатна до тривких почуванню [почувань] (Леся Українка, III, 1952, 718); І наука, і мистецтво прагнуть відкрити щось тривке, що зберігається, повторюється у всесвітньому хаосі (Наука і життя, 2, 1970, 32);
//  Довготривалий, постійний, міцний. Якби знав я, що побачу усміх на твоїх устах, гордощі тривкого щастя, — я б злетів туди, як птах (Іван Франко, XI, 1952, 149); Першого грудня 1618 року було підписано у селищі Деуліні перемирия на чотирнадцять з половиною років з надією, що згодом воно перетвориться на тривкий і справжній мир (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 339);
//  Стійкий, непохитний (про волю, вдачу й т. ін.). Людина тривкої волі.

3. Міцно збудований, фізично витривалий; сильний, дужий. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Леся Українка, III, 1952, 124); Руки стерплять — дебелі. Ноги знесуть — тривкі. Я недарма в шинелі скелі ламав стрімкі (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 55).

4. рідко. Поживний, ситний. — Що бублик? — встряв у розмову Нестір. — То таке: кругом об'їж, а середину викинь... Чогось тривкішого треба. Я б на твоєму місці добру скибку житняка вмолов з гарячою стравою... (Олесь Гончар, I, 1959, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 253.

Коментарі (0)