в означеннях
Тлумачення, значення слова «тривожно»:

ТРИВОЖНО.

1. Присл. до тривожний 1. Вночі він спав тривожно, щось вигукував, стогнав (Іван Микитенко, II, 1957, 184); Тривожно жилось ворогам, — що за знак? — То електростанція вибула з ладу, То склади горять, то палає тартак (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 245); Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ґанку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 44); Хтось тривожно крикнув: «Переймай!» — і кілька чоловік протупотіло мимо корівника (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 114); Серце тривожно калаталось, у грудях щось розливалося неспокоєм (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 9); А одної ночі загули гудки тривожно та грізно. На обрії палахкотіла заграва на якійсь копальні... (Андрій Головко, II, 1957, 229); Над головами недалеко прошумів знову табунець, і крижень на плесі тривожно кахнув (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 411); Тривожно затрубив ріг. Він будив лісову тишу, звідусіль кликав на допомогу полісовщиків (Михайло Стельмах, I, 1962, 74).

2. кому, безос. присудк. сл. Про почуття тривоги в когось. Давидові чомусь так весело. Трохи й тривожно, але то — пусте. Ну, що вони йому зроблять? На людях не займуть, а підслідити ввечері — теж чорта з два! (Андрій Головко, II, 1957, 135); Він жартує, але без посмішки. Невже і йому трішки-трішки лячно, тривожно? Ще б пак, така темна, лиснюча стихія стелеться навкруги (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 235); — Так чогось на душі тривожно, неспокійно (Михайло Стельмах, I, 1962, 276);
//  Про відсутність спокою де-небудь; про стан тривоги, небезпеки, що панує десь. А надворі тихо і тривожно, мов у кожнім серці козака... (Володимир Сосюра, I, 1957, 371); Хоч до Ламаншу не доходять бурі, Хребти ламаючи на мілині, Але тривожно в Лондоні і в Дуврі Всі ночі й дні, всі ночі й дні (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 255.

Коментарі (0)