в означеннях
Тлумачення, значення слова «тривожити»:

ТРИВОЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.

1. Викликати, вселяти тривогу, побоювання, хвилювання. Тривожать сни і помисли мої Твої [народе] тисячолітнії страждання (Іван Франко, XIII, 1954, 414); — Мене справді тривожило її лице, застигле в холоднім трагізмі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 437); Привид безробіття тривожив людей, змушуючи отаманів весь час бути насторожі (Олесь Гончар, I, 1959, 38);
//  Бентежити, зворушувати. Кого цнотливість яблунева Чи мрійність липова липнева, Мене ж тривожить восени Вогненний шал горобини! (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 66);
//  Виводити зі стану рівноваги. Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу, запахи гуми, цмокання клапанів, дзюркіт молока по рурках (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 264).
 Тривожити душу (серце) — порушувати душевну рівновагу; хвилювати, збуджувати. [Олекса:] Іди геть, не тривож гірш мого серця!! (Степан Васильченко, III, 1960, 17); З боку залізниці чути було гудки паровозів. Нічні гудки завжди тривожать душу (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 45); Тривожити уми (уяву, фантазію і т. ін.) — зацікавивши когось, змушувати думати, фантазувати тощо. Білий світ ще ясніше розлився по лісі,.. фантастичний синюватий світ тривожив фантазію, будив мрії в гарячому серці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 145); — Ось уже одинадцять літ я господарюю тут, турбуючи й тривожачи уми ваших академіків (Юрій Смолич, I, 1958, 61); Попереду були незнайомі місця, невідомі пригоди і степовий шлях, який здавна солодко тривожив Матвійкову уяву (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 138).

2. Порушувати спокій, спокійний або звичний стан кого-, чого-небудь; завдавати клопоту, турбувати. [Парвус:] Вибачай, Прісцілло, що я турбую… [Люцій:] Схаменися, брате! Тривожити сю мученицю! (Леся Українка, II, 1951, 443); Марко справді не тривожив його вночі, і він прокинувся другого ранку пізніше від звичайного (Іван Микитенко, II, 1957, 324); Гудки розпачливо тривожили околиці (Яків Качура, II, 1958, 357); Осідлавши перешийок, загін Ліснобродського вже немало часу тривожив звідти степові села своїми татарськими набігами (Олесь Гончар, II, 1959, 76);
//  Порушувати, переривати що-небудь. Спи, сину мій… Тривожить сон не буду (Любов Забашта, Вибр., 1958, 34); Під піччю сюрчав цвіркун, за хатою стигла червнева тиша, і нічого не тривожило її, хіба далекий, ледве вловимий гул літаків (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 267).

3. Позбавляти спокою, примушувати нервувати; дратувати. Вже він хотів звернути набік, щоб не тривожити дурно чужих собак; коли ж гляне — іде супротив його од хати середнього віку чоловік (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 130).

4. Торкаючи, дотикаючись, увіходячи кудись, порушувати цілісність чого-небудь; рухати (у 1 знач.), ворушити. Ми тривожим стратосферу, атомне ядро і сферу (Павло Тичина, I, 1957, 168); Юхим на тракторі, що дужчого нема, Одвічну цілину тривожить і лама І скибу брилами позаду себе верне (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 40); Іван узявся відразу й порядкувати. Зробив мітлу, повимітав пилюку, яку більше року ніхто не тривожив (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 192).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 254.

Коментарі (0)