в означеннях
Тлумачення, значення слова «туго»:

ТУ́ГО.

1. Присл. до тугий. Мотузки були напнуті туго, немов струни (Юрій Смолич, II, 1958, 42); Хвилю стояв він такий напнений, мов туго натягнений лук; відтак рвонув крисаню кріпко на голову, шепотом швидко щось проговорив до Марусі і в два скоки щез між смереками (Гнат Хоткевич, II, 1966, 53); Вітер туго напинає білі вітрила (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 4); Черниш здалека впізнав на підводі Шовкуна з автоматом за плечем. У руках Шовкун тримав туго напнуті віжки (Олесь Гончар, III, 1959, 233); В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 379); Сардак [у парубка] був так туго натягнений на кожух, що на плечах морщився (Лесь Мартович, Тв., 1954, 435); Сергій, туго перетягнутий брезентовим пасочком, задавакувато викручувався на одному каблуку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 341); Під стіною канцелярії стояла шафа, туго напхана папками (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 206); — Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить (Панас Мирний, I, 1949, 271); Струмочки молока туго б'ють у кленове дзвінке денце, підіймаються рожевим шумовинням (Михайло Стельмах, I, 1962, 156); Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямилась [мати] навіть, як довелося шить їй штани (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 306); А земля родила туго — Та й те йшло до панської пельки (Василь Еллан, I, 1958, 99); Цілий тиждень по тому Яшко робив клітку. Схуд, ночами спав тривожно. А робота туго йшла: ножа не було (Андрій Головко, I, 1957, 130).

2. у знач. присудк. сл. Важко (про труднощі в чомусь, нестатки і т. ін.). Ростом я, знаєте, нижчий за мого першого номера, то на глибоких місцях мені доводилося зовсім туго (Олесь Гончар, Південь, 1951, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 311.

Коментарі (0)