Словник української мови

ТУКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що стукати 1. Прийшов же я під віконце — тук-тук! «Вийди, дівчино, бо я вже тут!» — Ой не тукай, гультяю, не тукай! (Павло Чубинський, V, 1874, 173); З протилежного будинку тукав кулемет (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 72); Чую, як серце в мене тукає й тукає (Марко Вовчок, VI, 1956, 239);
//  Б'ючись об що-небудь, викликати короткий, уривчастий звук. Як дятел, тукають, зриваючись з замшілих дерев, тугі, з краплинками ледве помітного ластовиння, кислиці (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 623).