ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким
запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). Після
борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого
пшона (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208); Хитрий сомище не йшов
ні на яку принаду: ні на жабу, ні на кусок тухлого м'яса
(Олесь Донченко, VI, 1957, 214);
// Затхлий, несвіжий (про воду
і т. ін.). — У нас вода не тухла, будете свіжу пити все
літо! (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 27).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 330.