Словник української мови

ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208); Хитрий сомище не йшов ні на яку принаду: ні на жабу, ні на кусок тухлого м'яса (Олесь Донченко, VI, 1957, 214);
//  Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.). — У нас вода не тухла, будете свіжу пити все літо! (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 27).