в означеннях
Тлумачення, значення слова «тулуб»:

ТУ́ЛУБ, а, чол.

1. Тіло людини або тварини (без голови й кінцівок). Має [хлопець] малий тулуб і велику голову, довгі руки й ноги (Леся Українка, IV, 1954, 211); Цупко тримав меч Мефодій, та вже нічого не міг вдіяти, руки були міцно прикручені до тулуба (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 380); Коні вгрузли в драговину по самі тулуби (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 64); Нестір вільно підійшов до одного з птахів і лагідно погладив його по тулубу (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 311).

2. перен. Про корпус машини. З правого боку серед гуркоту показуються червоні ліхтарні і чорний тулуб локомотива (Іван Франко, IX, 1952, 357); Як нудно пахне тулуб літака розпеченим металом і мастилом (Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 315.

Коментарі (0)