в означеннях
Тлумачення, значення слова «туман»:

ТУМА́Н 1, у, чол.

1. Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355); Над долинами стоїть сизий легкий туман (Нечуй-Левицький, II, 1956, 263); Понад гаєм, вад водою стеляться тумани (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 90); Було вже надвечір'я. Сутінки й густий туман, за кілька кроків нічого не видко (Юрій Яновський, II, 1958, 237); Над болотами курився туман (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 317);  * У порівняннях. Здогади, сумніви, мов осінній туман, налягають, обкутують його, і з ними він падав в забуття (Михайло Стельмах, II, 1962, 77);
//  Хмара завислого в повітрі пилу, диму або інших твердих часточок. Три тумани куряви стояли на полю [полі] над Опором (Іван Франко, VI, 1951, 84); Над селом туман — дим із димарів (Володимир Сосюра, I, 1957, 170); Тут [у лісі] ніколи не було того пилу, найдрібнішого сухого туману, що в низьких місцях завжди зменшував видимість (Олесь Гончар, III, 1959, 91);
//  Скупчення пари, диму і т. ін. в приміщенні. Вилила [Анютка] чавун гарячої води в ночви. Пара бухнула під стелю. Теплий туман затопив кімнату (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 475); Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Леся Українка, III, 1952, 558);
//  Утворювана спеціальними машинами маса завислих у повітрі крапельок якої-небудь речовини. Масло, витікаючи із зазорів шатунних підшипників, розбризкується на маленькі крапельки, утворюючи в картері двигуна масляний туман (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 63).
 Сухий туман див. сухий.
Мов (немов, як і т. ін.) у тумані: а) (із сл. бачити, пам'ятати, уявлятися і т. ін.) неясно, невиразно. Бачити, мов у тумані; б) (із сл. жити, іти, бути і т. ін.) невиразно сприймаючи, погано розуміючи те, що відбувається. Ми [учні] жили весь час, мов у тумані (Іван Франко, IV, 1950, 225); Думаючи лише про Карпа й про те, що їм доведеться жити під одним дахом, Прохор, мов у тумані, підійшов до невисокого паркана (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 26); Серце крав нестерпний біль… Мов у чаду, в тумані я… (Володимир Сосюра, II, 1958, 479); Напускати (напустити, підпускати, підпустити і т. ін.) туману (розм. туману); Пускати (пустити) туман (тума́ну, розм. туману́) [в очі (у вічі)]; Перти тумана в очі, діал. — говорити що-небудь неправдиве або невиразне, малозрозуміле, щоб приховати істину чи заплутати щось; робити що-небудь заплутаним, неясним. [Павленко:] Березняк взагалі крутивертієвич [крутій], а тут, як на лихо, такого туману підпустив, що на що вже я мастак на ці діла — проте нічогісінько не второпаю (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 505); — Не доберу я толку в твоїх речах, — каже Петро. — Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро.. то знов туман у вічі пустиш (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 149); Туман в очах: а) хтось погано бачить; б) у когось невиразний погляд. [Демко:] Придивись мені в вічі гарненько і вгадай, про віщо я думаю? [Вареник:] Туман, туман в очах, не зрозумію ваших дум!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 222); І в тих очах бажань без краю, І в тих очах туман і муть (Володимир Сосюра, I, 1957, 406); Туман застилає (застелив) очі — комусь темнів в очах від хвилювання, сильного болю, потьмарення свідомості тощо. Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Леся Українка, III, 1952, 534); Маруся почула, як крутиться у неї голова, як туман застилає очі… (Гнат Хоткевич, II, 1966, 119); Ніж, ударивши тіло, розірвав його далі. Очі мої застилає туман, але я бачу її — мою рану — і чую уразливий біль (Юрій Яновський, II, 1958, 128); Туман у голові — хтось відчуває легке потьмарення свідомості (через втому, недугу і т. ін.). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); Сидиш, вилупивши баньки, як дурна... у голові — туман, під серцем — моє лихо ворушиться (Панас Мирний, I, 1954, 86); Укритися туманом; Тонути в тумані — ставати невиразним, нечітким, забуватися. Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 87); Лиш іноді про дні атак Ти згадуєш у ніч безсонну… Але згадки уже смутні, Й минуле тоне в тумані… (Володимир Сосюра, I, 1957, 468).

2. перен., чого, який і без додатка. Про те, що утруднює бачення, перешкоджав добре бачити. Заплакана, крізь сліз туман заусміхалась [Ганна] гоже (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 68);
//  Про те, що перешкоджає правильному сприйманню дійсності (хибні твердження, помилкові уявлення і т. ін.). Щодо самого Ренана, то деякі студенти.. його читають і що з того читання виносять, того не знаю.., але що те читання не всіх вирятувало від попівсько-розкольницького туману, се я.. знаю (Леся Українка, V, 1956, 142); Гайдамаки.. — це ті ж самі солдати й офіцери російської армії.. Тільки націоналістичний туман замутив їхню.. свідомість (Олександр Довженко, I, 1958, 37).

3. перен. Про що-небудь невиразне, нечітке, заплутане (розповідь, думку, зміст твору, якісь відомості і т. ін.), яке важко зрозуміти, в якому важко розібратися. 2 книжка «Вісника» нецікава, особливо белетристика. «Туман» Кониського — справді туман (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 190); Філософські концепції Гречкуна частенько віддавали туманом, було в них немало і дивацтва (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 107); У нас нема ще розробленої в деталях біографії Панаса Мирного, але туман, що оповивав колись його особу, розвіявся (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 342).

4. розм. Іній або найдрібніші крапельки роси на металевій, дерев'яній та інших поверхнях, що з'являються від холоду. Кайло вкрилося туманом, і холодну дерев'яну ручку було чути навіть крізь рукавиці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 481);
//  Сизий пилок (на плодах, рослинах). Бубки [ягоди] дрібні, зелені, це ще тільки буде, що їхні виногради туго наллються соком,.. туманом візьмуться, і гнутимуть налиті грона весь кущ донизу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50).

5. мн. тумани, розм. Те саме, що дурень. — Такі всі тумани, з найменшою дрібницею до мене йдуть. Тут роздерлося, тут чогось бракує, тут се зробити, там те, — ніколи жадне власним розумом не розбере, а все до мене! (Іван Франко, VII, 1951, 168); Де зберуться два-три дурні, Безпросвітні тумани, Зараз кажуть, що на світі Наймудріші — то вони (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 214); — Певно, інші розумніші від мене. Їм вистачить раз прочитати та й уміють. А я йолоп і туман. Де мені братися до науки?! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 241).

6. мн. тумани, розм. Сорт кавунів. Хрипко перегукувалися засмаглі люди, що перекидали на берег неймовірні піраміди кавунів. Міцні, як дзвін, «тумани», цнотливі «рябчики», ніжні «монастирі» (Іван Микитенко, II, 1957, 189); Комірникові довелося полізти на горище й одрити з сіна кавунів, темношкірих й соковитих «туманів» (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 130).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 316.

Коментарі (0)

ТУМА́Н 2, а, чол. Грошова одиниця Ірану, що була в обігу до 1932 р.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 317.

Коментарі (0)