в означеннях
Тлумачення, значення слова «туманний»:

ТУМА́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до туман1 1; який складається з туману, утворений туманом. Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 29); Мокрий сніг повалив з туманної каламуті суцільною липучою масою (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 93).

2. Покритий, оповитий туманом. Вже погасли неба чорні грані, потонуло десь крило зорі. Я піду на вулиці туманні, де жевріють жовті ліхтарі (Володимир Сосюра, II, 1958, 162); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (Олесь Гончар, III, 1959, 272);
//  З туманом, туманами. У сірому туманному світанку загорівся бій (Юрій Яновський, II, 1958, 228); Вечір спадав туманний (Юрій Смолич, II, 1958, 30);
//  Насичений туманом. Чи то від незвички, чи від вогкого, туманного повітря наморочиться голова (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 103).

3. Який видніється в тумані; який видніється, як у тумані, як крізь туман. З'явились постаті туманні в полі, Пообіймались білими руками (Леся Українка, IV, 1954, 117); Присівши на пеньку, серед поляни, Я розглядав видовисько туманне (Максим Рильський, I, 1960, 173);
//  Який невиразно, неясно уявляється (про минуле, майбутнє і т. ін.). Посмертного життя не хочу я собі.. Туманне «там» подобатись не може, «Загробний світ» спіритський — боронь боже! (Леся Українка, I, 1951, 98); Згадки маленької Лукії про її перші роки в притулку туманні й неясні (Олесь Донченко, III, 1956, 20); З туманної далечини століть дійшли до нас відомості про єгипетського фараона Рамсеса II (Наука і життя, 6, 1966, 45).

4. Позбавлений яскравості; тьмяний, мутний. Над Петербургом туманний місяць недбало розсівав своє багатство (Михайло Стельмах, I, 1962, 618); Куриться над полем сніг до самого сонця, туманного, завихреного клубками сухої снігової куряви (Олесь Гончар, II, 1959, 129);
//  Потьмарений, позбавлений певного виразу (про зір, погляд, очі). Як радісно пила Оксана Щх повстання, де громом в царський трон ударив березоль, бо бачила не раз в накуренім шпиталі од болю і страждань туманний брата зор [зір]... (Володимир Сосюра, I, 1957, 290); Воно [дитя] тільки дивиться оченятами, туманними від болю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 303).

5. перен. Невиразний, нечіткий. Поняття про нове соціальне й культурне життя мав [Синявін] надто туманне (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 27); Про село вона мала досить туманне уявлення, бо бачила його лише з вікна залізничного вагона (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 8);
//  Який не має чітко вираженого змісту; незрозумілий, заплутаний. Він [роман] трохи розтягнений, єсть багато схожих між собою уступів, зайвих діалогів, де-нв-де туманні, малозрозумілі і довгі речення (Леся Українка, V, 1956, 43); Спадає на думку Тоні трохи таємнича, туманна історія взаємин голови робіткому Лукії та капітана Дорошенка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 49); Беззмістовна вишуканість слова, прагнення до туманних зворотів.. ніколи не були властиві майстрам (Радянське літературознавство, 7, 1967, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 318.

Коментарі (0)