в означеннях
Тлумачення, значення слова «туманити»:

ТУМАНИТИ, аню, аниш, недок., перех.

1. Робити щось непрозорим або невиразним. Свічка зовсім нагоріла: довгий гніт, наче палець, виглядає з синьої горошини світу і туманить і без того сумні номерки хати (Панас Мирний, III, 1954, 339); Ах, вітре осінній, Туманиш Недавно ясний виднокруг (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 93).

2. Застилати, заволікати очі або потьмарювати зір, погляд, очі (про сльози і т. ін.). Сльози туманили їй очі, але вона гордо, болісно зсунула брови і вважливо одвернулась од вікна (Леся Українка, III, 1952, 583); Чад туманив очі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 193); Важкі спомини снують у голові, туманять зір (Микола Зарудний, Світло, 1961, 16); Біль стискував горло, туманив очі (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 27).

3. перен., перев. у сполуч. із сл. голова, розум. Позбавляти ясності думки, злегка потьмарювати свідомість (про хвилювання, сильний біль і т. ін.). Слова мішалися в поцілунками і туманили обох так само, як і поцілунки... (Борис Грінченко, II, 1963, 132); У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки; конопляний дух Аж голову туманить (Максим Рильський, III, 1961, 294); Голову туманив легкий хміль (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 174);
//  Перешкоджати правильному сприйманню дійсності, нав'язуючи, поширюючи хибні твердження, помилкові уявлення і т. ін. [Степан:] В темряві бродите, і вас, як сліпців, напасники куди хтять пхають,.. туманять ваш бідний розум страхами (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 385); — Мотре! не тумань ти голови моєї: розкажи по-людськи, — що там таке? (Панас Мирний, I, 1949, 135); — Вони [робітники] починають розуміти, що їх довго дурили, туманили їм голову всякими казками (Петро Колесник, Терен.., 1959, 354);
//  Дурити, морочити кого-небудь. Ми, дівчата, ізглядуємось: чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачця, людей туманити! (Марко Вовчок, I, 1955, 105); Стоїть бідне циганятко, Холод каменить, А старий пішов до хати Людей туманить (Степан Руданський, Тв., 1959, 170);
//  Робити невиразним, нечітким. Пошуки своєї манери несумісні з манірністю. Адже манірність не тільки туманить зміст, вона несе фальш, неприродність, кокетування словом (Літературна Україна, 22.X 1965, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 317.

Коментарі (0)