в означеннях
Тлумачення, значення слова «туманитися»:

ТУМАНИТИСЯ, аниться, недок.

1. Покриватися, огортатися туманом, ставати туманним. Туманяться діброви, І присмерк виповня високий бір сосновий (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 33);
//  безос. З'являтися (про туман). Ох! хмариться, туманиться, став дощ накрапати (Україна сміється, I, 1960, 342); Сіріє... Над озером туманиться... (Остап Вишня, II, 1956, 217);
//  Бути туманним. Над далеким білим простором одноманітною повстиною туманився тихий день (Петро Панч, I, 1956, 221); Ще сонце тільки-тільки підвело свій вінець, ще сизо і синьо туманились роси, коли мене розбудив тато (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 78);
//  Виднітися в тумані? виднітися, як у тумані, як крізь туман. Вже обсипа зоря свої вінки, на гори сходить вечір ніжнокрилий, туманяться далекі вітряки, і синню покриваються могили (Володимир Сосюра, II, 1958, 346); Дніпро лежав під кручею, внизу, І даль за ним туманилась (Леонід Первомайський, II, 1958, 193).

2. Застилатися, заволікатися слізьми (про очі) або потьмарюватися (про зір, погляд, очі). Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми, лице горить, як у вогні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97); Антон Тимофійович повільно підійшов до столика, обережно взяв коробочку, вийняв медаль, довго дивиться. Туманиться його вір (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 246); — Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум, щоб наш корабель завжди йшов заданим курсом (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 26).
В голові туманиться (туманилося), безос.; Голова туманиться (туманилася) — хтось втрачає (втрачав) ясність думки, здатність виразно сприймати навколишнє (від хвилювання, сильного болю і т. ін.). Від випитого, а ще більше від пережитих страхів туманилося в голові (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 158); Уже дідові нестав снаги, вже серце стукає в грудях важко й глухо, туманиться голова (Іван Микитенко, II, 1957, 316); У Зіньки туманилась голова. Вона відчувала його сильні гарячі долоні на своїх плечах, чула безтямний шепіт (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 128); Розум туманиться — те саме, що Розум туманіє (див. розум).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 317.

Коментарі (0)