Словник української мови

ТУПЦЮВА́ТИСЯ, ююся, юєшся і ТУ́ПЦЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі. Цілий день тупцювалися та толкувалися одрадяни, не знаючи, що їм робити (Панас Мирний, IV, 1955, 244); Любовно поляскав [Панас] по шиї коня, що не стояв, тупцювався на місці (Андрій Головко, II, 1957, 297); Приїжджали механіки аж із Самбора, тупцювалися біля неї, смикали за всілякі важелі, а машина стояла нерухомо (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 21); Тупцявся вовк, тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе (Українські народні казки, 1951, 33); Солдати нетерпляче тупцялися на місці, ноги їх клякли (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 185).
♦ Тупцюватися на [одному] місці див. місце.