в означеннях
Тлумачення, значення слова «тупіт»:

ТУ́ПІТ, поту, чол. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); Знову заграла музика й знову задуділа долівка від тупоту п'яних ніг (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Хтось — чула — гнався, кричав хтось. Уже й на вигоні вона, а ззаду тупіт чобіт і крик (Андрій Головко, II, 1957, 177); Тут усі почули неймовірний тупіт (Олесь Донченко, VI, 1957, 41); Віжки блискучі й батіг у руки взяла Навсікая, Лунко хльоснула ним, і з тупотом мули побігли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 115); Вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Михайло Стельмах, I, 1962, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 321.

Коментарі (0)