Словник української мови

ТУР 1, у, чол.

1. Один оберт по колу в танці. Коли скінчили тур, він підвів її на її крісло (Іван Франко, VI, 1951, 242); Лише три тури протанцювали Лара з Васютою (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 348).

2. Етап якої-небудь гри, якогось змагання, конкурсу, що становить окрему їх частину. Міське управління культури та Спілка архітекторів України провели три тури конкурсу на кращу геральдичну емблему древнього і вічно юного Києва (Вечірній Київ, 13.I 1968, 1);
//  Етап розвитку якої-небудь події, окрема дія або захід як частина чого-небудь. З кінця 1925 року розпочинається новий тур шалених атак троцькістів проти партії (Комуніст України, 6, 1969, 86).

3. Етап виборів при багатоступеневій виборчій системі. 4., с. г. Один із запланованих і заздалегідь забезпечених строків опоросу свиней. Поросята другого туру, одержані в червні—липні, до зими підростають на дешевих кормах (Колгоспник України, 7, 1957, 33).

ТУР 2, а, чол.

1. Вимерлий дикий бик. — Ганялись наші діди, коли правда, що співають у піснях, і за золоторогими турами по Дніпрових борах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 123); Предком великої рогатої худоби вважають дикого тура, якого знищено всього близько 300 років тому (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 171); — Років десять тому тут була пустеля, де блукали тури та вепри (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 96); З величним спокоєм випливають із-за обрію.. круторогі сірі воли — одомашнені нащадки могутніх степових турів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 34);  * У порівняннях. — Сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265);
//  У народній поезії — символ, втілення велетенської сили й хоробрості. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [обороні] міцно ти стоїш (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 165).

2. Гірський кавказький козел. На скелястій верховині Турів вистежив юнак (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 229); На альпійських луках ми помітили стадо турів (Вечірній Київ, 29.I 1968, 4).