ТУРБОБУДІВНИ́К, а, чол. Робітник, фахівець, що працює в галузі турбобудування. Перед війною радянські турбобудівники вийшли на світові рубежі (Наука і життя, 4, 1973, 17).
ТУРБОБУДІВНИ́К, а, чол. Робітник, фахівець, що працює в галузі турбобудування. Перед війною радянські турбобудівники вийшли на світові рубежі (Наука і життя, 4, 1973, 17).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 324.