ТУРБО́ТА, и, жін.
1. Неспокійні думки, міркування
про забезпечення, здійснення чого-небудь, про
задоволення якихось потреб і т. ін. — Я люблю.. спокій; мої
нерви не видержують турботи (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 12);
Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про
вигоди маржинці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332); Серед делегатів
навіть турбота: не позаливала б повінь дороги назад,
поналиває балки — не проїдеш (Олесь Гончар, II, 1959, 176);
// Активні дії, справа, завдання, робота і т. ін.,
пов'язані з неспокоєм, клопотом. — Синові.. власне наймення
своє передасть і турботу державну (Микола Зеров, Вибр., 1966,
331); Лишається тепер одна турбота: поповнитись
людьми (Олесь Гончар, II, 1959, 294); Він.. сів за стіл з тим
почуттям заклопотаності і відповідальності, яке
охоплювало його кожного разу, коли він поринав у турботи
дня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 31); На нього поклали всі турботи
переїзду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59);
// Морока, клопіт.
Я таки дуже була винна, завдавши тоді всім стільки
турботи (Леся Українка, V, 1956, 408); — Одверто сказати,
турбот він завдав немало (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 364).
♦ Не обкидаєшся турбот див. обкидатися 2.
2. Увага до чиїхось потреб; піклування про кого-, що-небудь. Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26); Благополуччя Південної Русі мислилось автором «Слова» як спільна турбота і спільна справа всієї Руської землі (Історія української літератури, I, 1954, 44); Народився син. Перша дитина, перша велика радість і турботи молодому подружжю (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 336); У них [птахів] єдина турбота — знайти здобич, нагодувати пташенят (Олесь Донченко, VI, 1957, 63); У нашої партії немає вищої турботи, ніж турбота про народне благо (Комуніст України, 10, 1967, 26).
3. перен. Про того (те), хто (що) завдає кому-небудь хвилювання, є об'єктом чийогось піклування, вболівань. Царствений хлопчик Асканій, турбота моя найдорожча, Батьківській волі покірний, іде до сідонського міста (Микола Зеров, Вибр., 1966, 241); Особлива наша турбота — це молодь. Ми усвідомлюємо, що їй належить провідне місце в освоєнні нової технології виробництва, нової техніки (Комуніст України, 8, 1969, 74).