в означеннях
Тлумачення, значення слова «турчин»:

ТУ́РЧИН, а, чол., заст. Турок. — Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Тарас Шевченко, II, 1963, 344); Ледве він [Остап] встиг забачити взброеного [озброєного] турчина (Марко Вовчок, I, 1955, 328); Рвався неситий турчин У ці гори ясні, І пішов проти ворога він Та й поліг на війні (Любов Забашта, Вибр., 1958, 76);
//  збірн. Турки. Ой, не дивись, султане, За море к Ацхуру: Там достав уже й достане Турчин добре в шкуру (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 329.

Коментарі (0)