в означеннях
Тлумачення, значення слова «туркотати»:

ТУРКОТАТИ, очу, очеш і ТУРКОТІТИ, очу, отиш, недок.

1. Видавати неголосні низькі переливчасті звуки (про голуба, горлицю та деяких інших птахів). Вона ніби крізь сон чула, як десь у лузі туркотала горлиця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342); Хіба не чуєте, як голуби туркочуть, Як краплі котяться і падають із стріх (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 220); У верховітті туркотів дикий голуб (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 46); Кує зозуля, Дятел туркотить (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 290); Все теє птаство в степу так дуже туркотіло, крюкало, щебетало.., пищало та співало, що птичий.. гомін над степом не вгавав ніколи (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 21);
//  перен., розм. Довго і безперервно говорити; говорити лагідно, ніжно. Я вже ледве дочуваю, що він мені туркоче, а він не вгаває (Гнат Хоткевич, II, 1966, 423); Туркоче й туркоче [Наталка], мовби вирішила все йому за раз розповісти (Олесь Гончар, II, 1959, 33); — Він хоче після війни якусь дисертацію писати.. Цілі вечори туркотять про це з Кармазином (Олесь Гончар, III, 1959, 336); — Я ще здавна тебе люблю! — Піп її [їй] туркоче. Молодиця й собі каже: — А я вас, панотче! (Степан Руданський, Тв., 1956, 125).

2. перен., розм. Одноманітно торохтіти, стукотіти. Барабан туркоче, знову на учення (Панас Мирний, I, 1949, 222); Попід його вікнами туркотіли вози (Іван Франко, VII, 1951, 196); Поїзд туркотів і летіли десь, мабуть, іскри з паровоза (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 121); З раннього рана Туркочуть комбайни, Друзі колгоспних полів (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 327.

Коментарі (0)