ТУЖІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням тужити. Він [Онєгін]
їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння,
Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл.
Рильського, 1949, 95);
// Голосіння. — Одного сина
вабрали, занапастили, та й другого тепер забирають!..
І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті
(Борис Грінченко, II, 1963, 431).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 313.