в означеннях
Тлумачення, значення слова «тварина»:

ТВАРИ́НА, и, жін.

1. Будь-яка істота на відміну від рослини чи людини. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 273); Всяка тварина має свою обережність щодо життя (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 249); На голос я намагався розпізнати породу качок, курочок, інших пір'ястих тварин, що зняли галас (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 411); У морі живуть різні морські тварини (Остап Вишня, I, 1956, 175);
//  Худоба, звір і т. ін.; ссавець. — Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней.. Тварина любить, щоб дбали за неї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Директор дає шматок м'яса котові, що сидить поблизу. Це матроська звичка — любити тварин (Юрій Яновський, II, 1958, 36); — Корову вбили!.. — закричала Зінька, підбігаючи до тварини (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 34).
 Свійські тварини — приручені, не дикі звірі та птахи, що живуть у домашніх умовах і служать людині. Серед тварин є багато корисних. Особливо корисні свійські тварини (корови, вівці, свині, кури та ін.) (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 4).

2. лайл. Груба, підла людина. Щодня п'яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 45.

Коментарі (0)

ТВАРИНА́, и, жін., збірн. Тварини.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 45.

Коментарі (0)