ТВАРИ́НА, и, жін.
1. Будь-яка істота на відміну від
рослини чи людини. Так орел, осягши скельної вершини,
Дивиться зневажно на малі тварини! (Яків Щоголів, Поезії,
1958, 273); Всяка тварина має свою обережність щодо
життя (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна,
I, 1952, 249); На голос я намагався розпізнати
породу качок, курочок, інших пір'ястих тварин, що зняли
галас (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 411); У морі живуть різні
морські тварини (Остап Вишня, I, 1956, 175);
// Худоба, звір
і т. ін.; ссавець. — Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила
біля свиней.. Тварина любить, щоб дбали за неї
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Директор дає шматок м'яса котові,
що сидить поблизу. Це матроська звичка — любити
тварин (Юрій Яновський, II, 1958, 36); — Корову вбили!.. —
закричала Зінька, підбігаючи до тварини (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 34).
Свійські тварини — приручені, не дикі звірі та
птахи, що живуть у домашніх умовах і служать людині.
Серед тварин є багато корисних. Особливо корисні
свійські тварини (корови, вівці, свині, кури та ін.) (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 4).
2. лайл. Груба, підла людина. Щодня п'яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 77).
