ТВЕРДІШАТИ, ає, недок. Ставати твердішим (див. твердий 2, 4). Ґрунт під ногами загону твердішав, Бойчук спинився, спрямовуючи бійців по обидва боки від себе (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 326); Голос Кузьміна спочатку був несміливий, ніби винуватий, потім він все міцнів і твердішав (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 42).