ТВЕРДІТИ, іє, недок. Ставати твердим (у 2, 4 знач.); міцніти; тужавіти. Камеді виділяються з дерева у вигляді густої клейкої рідини, що швидко твердіє на повітрі (Столярно-будівельна справа, 1957, 31); Найвигідніше починати збирання [кукурудзи] тоді, коли зерно щойно минуло воскову стиглість і почало твердіти (Радянська Україна, 3.VII 1961, 3).