в означеннях
Тлумачення, значення слова «твердити»:

ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., перех., із спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (Іван Франко, VIII, 1952, 383); У долину Стрию на великі води прилітало багато журавлів. Очевидці мисливці твердили, що зрідка зустрічалися й лебеді (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 143); Він [В. І. Ленін] відстоює законне право українського народу на самовизначення.. І це в той час, коли царські сатрапи продовжували.. твердити, що ніякої України немає (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 48.

Коментарі (0)

ТВЕРДИ́ТИ, джу, диш, недок., перех.

1. Говорити, повторювати те саме. Ротний так і накинувся на них звіром. Стоять москалі та одно твердять: «винуваті!» (Панас Мирний, I, 1949, 223); Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 213); Похмуро твердив [Левко] своє: — Зробимо з панів юшку (Михайло Стельмах, I, 1962, 604).

2. заст. Багато разів повторювати що-небудь, щоб вивчити, запам'ятати. — Твердив, сину, вивчене, щоб не забути? — стріча Параска Василя у хаті (Панас Мирний, IV, 1955, 80); Ніхто не питав, чи розуміють вони [учнії те, що твердять (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 48.

Коментарі (0)