в означеннях
Тлумачення, значення слова «твій»:

ТВІЙ, твоя, твоє.

1. Займ. присв. до ти. Я стояла біля тебе, Не зважилась ані за руку взяти, Ані схилитися до твого чола (Леся Українка, I, 1951, 210); Кінь стримано стогнав крізь зуби. «Коли б не твоя нога, друже, поплатився б я своєю», — думав Вася (Олесь Гончар, III, 1959, 223);
//  Належний тобі. Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє (Іван Котляревський, I, 1952, 166); І, може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); — Забув сказати, що перекинув також столик.. — і розсипав твої папери (Юрій Яновський, II, 1958, 62);
//  у знач. ім. твоє, твого, сер. Те, що належить тобі. — У нас не було мого і твого. У нас було тільки наше (Олесь Гончар, III, 1959, 79);
//  Який виходить від тебе; зроблений, створений, написаний, сказаний і т. ін. тобою. — Захоч — і вродиться все зразу. Все в світі ждеть [жде] твого приказу (Іван Котляревський, I, 1952, 261); Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами (Леся Українка, I, 1951, 205); Над книжкою твоєї [І. Котляревського] «Енеїди» нащадок схилить радісне чоло (Володимир Сосюра, II, 1958, 48); — Ні, неправдива твоя рада, кошовий! — промовив Бульба (Олександр Довженко, I, 1958, 254);
//  Який стосується тебе. [Лісовик:] Згадай, якою ти була в ту ніч, коли твоє кохання розцвілося: була ти наче лісова царівна (Леся Українка, III, 1952, 244); Тільки б погодилась Доля, Орфей би нещасний подвоїв Міру твоїх бідувань за смерть Еврідіки дочасну (Микола Зеров, Вибр., 1966, 218);
//  Такий, як у тебе, власт. тобі. Прийняти Зволь оцю рибу,.. що до віку твого дожила (Микола Зеров, Вибр., 1966, 357); — Ох, не бачити, Никаноре, нам тих грошей на пошті: хіба ж ми не знаєм твоєї вдачі (Михайло Стельмах, I, 1962, 9);
//  Признач. тобі. Твоє місце; Твоя доля;
//  У якому чи поблизу якого ти живеш. Твоє місто (село); Твій край;
//  У якому ти береш участь, вчишся, працюєш і т. ін. Твої змагання; Твій інститут; Твій колгосп;
//  До якого ти належиш. [Лукаш:] А хто ж твій рід? чи ти його зовсім не маєш? (Леся Українка, III, 1952, 200); Твій народ.
Аби (якщо) твоя згода див. згода; Воля твоя див. воля; Куди твоє діло див. діло; Матері твоїй дуля див. дуля; На твій розсуд див. розсуд; На твоєму місці — будучи в такому самому становищі, як ти, маючи можливості, як ти. — Що бублик? — встряв у розмову Нестір.. Я б на твоєму місці добру скибку житняка вмолов з гарячою стравою ... (Олесь Гончар, I, 1959, 44); — А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на твоєму місці горланив (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); На твою голову див. голова; Не твій клопіт див. клопіт; Тільки [й] твого — єдине, що належить тобі, що ти можеш собі дозволити, на що маєш право. [Оришка:] На яку хвилинку приляжеш після обід, — ото тільки й твого!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 96); Не твоє діло див. діло; Не твого носа (ума, розуму) діло див. ніс, діло; Не твоя печаль див. печаль; Річ твоя див. річ 1; Твоє здоров'я див. здоров'я; Твоя воля волить див. волити; Твоя милість див. милість; Твоя персона див. персона; Щастя твоє див. щастя; Щоб твоєї ноги тут [більше] не було! див. нога.

2. Який перебуває в родинних або дружніх, близьких стосунках із тобою. — Так він став у службу, заробив грошей, купив хату та й одружився з твоєю матір'ю (Панас Мирний, I, 1949, 159); О тату мій, якби ти знав, що твій Володька на Вкраїні вже став улюблений поет (Володимир Сосюра, I, 1957, 283); — Що, синку, помогли тобі твої ляхи? Андрій мовчав (Олександр Довженко, I, 1958, 264);
//  у знач. присудка. Який кохає тебе, належить тобі. — Ти моя. Тоді її очі.. твердо говорять: — Твоя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 419); В садах крізь листя й вітів грати такі ж слова: «люблю... твоя» (Володимир Сосюра, I, 1957, 142);
//  Уживається в кінці листа в знач.: відданий тобі. — Вступила я до комсомолу, як ти писав мені в листі, і вчусь потроху... Пиши ж мені. Твоя Марія (Володимир Сосюра, II, 1958, 407).

3. у знач. ім., розм. твій, твого, чол. Чоловік, одружений з тобою;
//  твоя, твоєї, жін. Жінка, одружена з тобою;
//  твої, твоїх, мн. Батьки, родичі або інші близькі тобі люди.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 50.

Коментарі (0)